КАВ, КАВКА́В

КАВ, КАВ-КА́В, виг. Звуконаслідування, що означає крик дитини, галки тощо. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 65.